Аналізуємо варіанти винагороди власника та директора, розраховуємо податкові наслідки й організовуємо оформлення обраного способу виплати.
Під час планування оподаткування дивідендів клієнт ARG мав значний обсяг інформації, але не мав достатньої впевненості щодо правильного порядку дій. ARG відновила картину відповідних операцій, визначила податкові ризики та зібрала підтвердні документи. Після завершення роботи сформувалося впорядковане досьє, на яке можна було спиратися під час подальших рішень.
Ця ситуація показує практичну проблему власника болгарської компанії. Переказ коштів не стає дивідендом лише через його назву, а зарплата має відповідати фактично виконуваній роботі. Вибір між розподілом прибутку та винагородою за працю впливає на податковий режим, документи, відповідальність компанії та строки після корпоративного рішення. Нижче пояснено, як розмежувати ці варіанти та підготувати виплату до її здійснення.
ARG може допомогти, коли вам потрібно
Розділіть дивіденд, управління, особистий труд, повернення позики й компенсацію витрат. Для кожного потоку потрібні реальні підстави та підтвердні документи.
Підготуйте звітність, розрахунок доступного прибутку, дані про частки й належне рішення. Залишок коштів на рахунку сам по собі не означає прибутку для розподілу.
Опишіть функції власника, договір, країни роботи й страховий статус. Повну вартість та чистий дохід порівнюють після правильної кваліфікації винагороди.
Перевірте статус фізичної особи чи компанії, резидентство й документи для пільг. Строк дивідендного податку пов’язаний із кварталом рішення; іноземні дивіденди мають інший маршрут.
Виплата як дивіденд зазвичай доречна, коли власник отримує частину вже розподіленого прибутку компанії. Заробітна плата є належним варіантом, коли особа фактично виконує роботу в межах трудових правовідносин і потребує регулярної винагороди. Це не два взаємозамінні способи вивести кошти. Кожен варіант має власну правову підставу, податковий режим і облік.
Закон про податки на доходи фізичних осіб (ЗДДФЛ) визначає дивіденд у § 1, пункті 5 додаткових положень: це дохід від акцій, участі та прирівняних прав, включно з прихованим розподілом прибутку для податкових цілей. Статті 38 і 46 встановлюють остаточний податок для фізичної особи. Корпоративний одержувач потребує окремої перевірки ЗКПО та його звільнень. НАП пояснює режим фізичної особи.
Сам факт володіння часткою в болгарській компанії не перетворює регулярні виплати на зарплату. Дивіденд виникає з права власника на частину прибутку після його розподілу. Його сума залежить від рішення щодо прибутку, а не від відпрацьованого часу, посадових обов’язків чи щомісячного результату праці.
Оплата реальної роботи власника потребує окремої кваліфікації. За § 1, пунктом 26, буквою «и» ЗДДФЛ відповідний особистий труд учасника, члена кооперативу або акціонера з часткою понад 5% оподатковується як трудовий дохід. Це не створює автоматично трудового договору й не робить страхування тотожним звичайному працівникові. Управління за відповідним договором також перевіряють окремо. НАП пояснює податок і звітність за особистим трудом.
Наприклад, власник, який щодня керує операційною діяльністю та отримує погоджену винагороду за свою працю, не має підстав називати всю регулярну оплату дивідендом. Водночас частина прибутку, яка залишається після завершення відповідного періоду та може бути розподілена корпоративним рішенням, потребує окремого аналізу як дивіденд.
Для дивіденду закон встановлює окремий остаточний податок, тоді як зарплата проходить через щомісячний механізм авансового податку. Тому порівняння лише номінальних ставок не дає надійного висновку. Потрібно зіставити роль особи в компанії, характер її роботи, потребу в передбачуваному щомісячному доході, наявність прибутку для розподілу та обов’язки компанії як платника доходу.
Соціальне страхування визначають за реальною роботою та правовідносинами власника. Справжній дивіденд є доходом від участі, але його виплата не усуває внесків, пов’язаних із діяльністю власника чи управителя. Установіть, чи особа є працівником, управителем або самоосигурюваним працюючим власником, де вона працює та чи застосовується система іншої держави. Тільки після цього зіставляйте повну вартість для компанії й чисту суму одержувача.
ARG аналізує не лише бажану суму виплати, а й фактичну модель участі власника в бізнесі, корпоративні документи та податковий статус одержувача. Це дозволяє обрати правомірну структуру винагороди, а не пристосовувати документи заднім числом до вже здійсненого переказу.
Для дивіденду фізичній особі від місцевої болгарської юридичної особи застосовується остаточний податок за ставкою 5 відсотків. Базою є брутна сума дивіденду, визначена рішенням про розподіл. Компанія як платник доходу утримує податок, перераховує його та виконує відповідне декларування до кінця місяця, що настає після кварталу, в якому прийнято рішення про розподіл. Для зарплати роботодавець щомісяця визначає і утримує авансовий податок із місячної податкової бази працівника.
ЗДДФЛ встановлює для дивідендів режим остаточного податку. Ставка 5 відсотків застосовується до брутної суми звичайного дивіденду, а не до суми, яку власник фактично отримує після утримання податку. Відповідальним перед податковим органом за утримання й внесення податку є платник доходу, тобто компанія, що розподіляє прибуток.
Ключовою датою для календаря є дата рішення про розподіл прибутку. Податок і декларацію за належними податками слід подати у строк до кінця наступного місяця після відповідного кварталу. Офіційні роз’яснення Національного агентства з доходів також підтверджують, що до відповідної декларації включаються суми податку при джерелі щодо дивідендів і ліквідаційних часток.
Ліквідаційна частка не тотожна дивіденду. Для фізичної особи відповідна база визначається як додатна різниця між вартістю ліквідаційної частки та документально підтвердженою ціною придбання участі. Напрямок віднімання має значення: із виплати віднімають дозволену вартість придбання, а не навпаки. Перед розрахунком підготуйте документи про внесок або купівлю частки та підставу ліквідаційної виплати.
За доходами від трудових правовідносин роботодавець щомісяця визначає податкову базу та утримує авансовий податок. Це означає постійний цикл розрахунку заробітної плати, а не одноразове податкове зобов’язання, пов’язане з рішенням про розподіл прибутку. Офіційне роз’яснення НАП від 23 жовтня 2025 року № ВК-30-14766 підтверджує обов’язок роботодавця щодо щомісячного визначення й утримання авансового податку.
Практичний висновок полягає в тому, що компанія не повинна оцінювати дивіденд і зарплату як один платіж із різними назвами. За дивідендом вона контролює брутну суму, утримання остаточного податку та квартальний строк після рішення. За зарплатою вона веде щомісячний податковий розрахунок. Перед вибором моделі ARG звіряє фактичні виплати, роль власника та документи компанії, щоб податковий облік відповідав реальним відносинам.
§ 1, пункт 8 ЗДДФЛ відсилає до § 1, пункту 5 ЗКПО. Йдеться, зокрема, про суми поза діяльністю компанії або понад звичайний ринковий рівень на користь власників чи пов’язаних осіб, а також визначені законом процентні виплати. Тому особиста покупка коштом компанії або завищена винагорода потребують аналізу й без дивідендного рішення. Перевірте ділову мету, договір, виконання, суму та обліковий запис. НАП наводить складові законодавчого визначення.
Для порівняння моделей використовуйте однаковий період і результат компанії. Належно обґрунтована винагорода може впливати на її оподатковуваний прибуток, а дивіденд розподіляє прибуток після корпоративного розрахунку. До порівняння входять особистий податок, внески за відповідним статусом і можливий податок у державі резидентства. Порівняння лише 5% та 10% не відображає різних баз.
Розкажіть про свою ситуацію та плани в Болгарії. Допоможемо визначити, які питання потрібно вирішити та з чого почати.
Правильне оформлення починається не з банківського переказу, а з рішення компетентного органу компанії про розподіл прибутку. Саме це рішення визначає, що виплата є дивідендом, кому вона належить і якою є її брутна сума. Брутна сума має значення і для податкової бази дивіденду за Законом про податки на доходи фізичних осіб [ЗДДФЛ], тому її не слід замінювати сумою, яку власник фактично отримає після утримання податку. Офіційний текст ЗДДФЛ
Корпоративне рішення повинно відповідати фактичному стану компанії та її бухгалтерським даним. До виплати варто сформувати досьє, з якого зрозуміло джерело суми для розподілу, статус одержувача як власника частки, розмір належного йому дивіденду та дата ухвалення рішення. Такий підхід дає змогу відокремити розподіл прибутку від оплати праці, повернення позики, компенсації витрат або іншого руху коштів між власником і компанією.
ARG перевіряє документи як один пов’язаний ланцюг, а не як набір формальностей. Залежно від структури компанії та конкретної операції до нього зазвичай входять:
Цей перелік не замінює перевірку конкретної корпоративної ситуації. Наприклад, коли виплата пов’язана з ліквідацією, її не можна механічно оформити як звичайний дивіденд. Для ліквідаційної частки податкова база визначається через документально підтверджену позитивну різницю між виплатою та вартістю частки. Отже, у такій ситуації вирішальними стають документи про вартість частки й підставу виплати, а не лише назва платежу.
Якщо власник також працює в компанії, документи мають чітко показувати, за що саме нараховано кожну суму. Регулярна виплата за виконувану роботу потребує окремої підстави та обліку заробітної плати. Рішення про дивіденд не має використовуватися для пояснення вже здійснених регулярних виплат, фактичний зміст яких вказує на винагороду за працю.
Практична перевірка також охоплює узгодженість дат. Дата рішення запускає податковий календар компанії. Тому рішення, бухгалтерський розрахунок, утримання податку та платіжна документація мають давати послідовну картину операції. Коли документи готують лише після переказу, зростає ризик, що корпоративне оформлення, бухгалтерський запис і податкова звітність суперечитимуть одне одному.
ARG відновлює цю послідовність до виплати, перевіряє, чи відповідають документи фактичним операціям, і визначає, яких підтверджень бракує. Результатом має бути досьє, з яким компанія може обґрунтовано провести утримання податку та виконати наступні звітні дії.
Так, для одержувача, який не є податковим резидентом Болгарії, потрібно окремо перевірити режим податку при джерелі та можливість застосування угоди про уникнення подвійного оподаткування. Наявність іноземної адреси, громадянства іншої держави або банківського рахунку за кордоном сама по собі не доводить податкового резидентства і не дає права автоматично застосувати договірний режим.
НАП зазначає, що під час визначення податку при джерелі платник доходу має враховувати застосовні міжнародні податкові договори. Це означає, що болгарська компанія повинна спочатку встановити факти, від яких залежить її обов’язок як платника доходу. До них належать країна податкового резидентства одержувача, конкретна угода між Болгарією та цією країною, вид доходу та документи, якими підтверджуються відповідні обставини.
Перевірте одночасно внутрішню ставку або звільнення й конкретну міжнародну угоду. Договірна верхня межа зазвичай не підвищує нижчу болгарську ставку. Для відповідного корпоративного резидента ЄС або ЄЕЗ може діяти внутрішнє звільнення, тоді як прихований розподіл має окреме регулювання. Не переносіть цей корпоративний режим на фізичну особу й не застосовуйте умови угоди з іншою державою.
Для планування компанія має отримати та перевірити підтвердження податкового резидентства, а також інші документи, необхідні для оцінки договірного режиму в конкретній справі. Якщо документ видано іноземним органом, питання його прийнятності, перекладу або засвідчення слід оцінювати до ухвалення рішення про виплату. Вимоги можуть залежати від держави видачі документа та способу, у який його потрібно подати або зберігати для обґрунтування податкової позиції.
Наприклад, якщо власник стверджує, що є податковим резидентом України, компанія не повинна обмежуватися копією паспорта чи українською адресою. Потрібно перевірити підтверджений статус резидентства, положення угоди між Болгарією та Україною, застосовні до дивідендів, і те, чи наявні документи дозволяють обґрунтувати обраний порядок утримання податку. Український режим оподаткування може бути важливим для особистих подальших зобов’язань одержувача, однак він не скасовує обов’язків болгарської компанії без належної правової підстави.
ARG не визначає договірний режим за шаблоном. Ми зіставляємо статус одержувача, корпоративне рішення, маршрут виплати та підтвердні документи з конкретною міжнародною угодою. Якщо доказів недостатньо, доцільно спершу усунути цю невизначеність, а вже потім фіксувати податковий розрахунок і здійснювати виплату.
Після ухвалення рішення компанія як платник доходу повинна організувати утримання податку, його внесення та подання декларації за податками, що підлягають сплаті. Для дивідендів ключовим строком є кінець місяця, що настає після кварталу, у якому прийнято рішення про розподіл прибутку. Тригером є саме корпоративне рішення, тому відкладення фактичного переказу коштів не повинно призводити до втрати контролю над податковим календарем.
За підтвердженою позицією НАП, відповідна декларація охоплює також суми податку при джерелі щодо дивідендів і ліквідаційних часток. Компанія подає її до НАП та перераховує належний податок у межах того самого квартального строку. Це є обов’язком платника доходу, а не дією, яку власник може виконати замість компанії лише тому, що він є одержувачем виплати.
Після дати рішення відповідальна особа в компанії повинна послідовно:
Важливо не плутати цей цикл із щомісячним розрахунком заробітної плати. За дивідендом контроль будується навколо дати рішення про розподіл і квартального строку. За трудовим доходом роботодавець діє в межах щомісячного обчислення авансового податку. Якщо компанія має виплати обох видів, їх слід вести окремими обліковими та контрольними потоками.
Якщо строк пропущено, установіть точну дату рішення, валову суму, статус одержувача та вже подані документи. Звірте податковий рахунок компанії, основну суму й проценти, визначте потрібну декларацію або виправлення та виконайте відсутні дії. Нове внутрішнє рішення не переписує дату вже здійсненого розподілу. Збережіть підтвердження виправлення й пояснення розбіжності разом із первісними обліковими записами.
Для власника це означає, що рішення про дивіденд не завершується підписанням корпоративного документа. Перед його ухваленням варто погодити відповідальну особу, документи для податкового розрахунку та внутрішній строк, який дасть компанії достатньо часу виконати обов’язки перед НАП.
Фізична особа — резидент Болгарії — зазвичай включає валовий іноземний дивіденд до Приложення 8 річної декларації та сплачує болгарський остаточний податок до 30 квітня наступного року. Потрібні документ емітента чи брокера, країна джерела, дата отримання, валова сума, іноземне утримання та чиста виплата. Саме банківське надходження часто показує лише останню величину. Іноземний податок не скасовує автоматично болгарської декларації. НАП пояснює звітність і доказування іноземного податку.
Застосуйте передбачений угодою метод або доступний законодавчий залік за відсутності угоди, перевіривши ліміт. Якщо брокер зводить дивіденди, проценти й продажі в один звіт, розділіть їх за видом і країною джерела. Для іноземного власника, який отримує болгарський дивіденд, діє протилежний напрямок: отримайте підтвердження болгарського податку для його іноземної декларації та не ототожнюйте два комплекти документів.
Порівняйте пов’язані процедури в цій категорії: їхні вимоги та етап, на якому вони потрібні для вашого завдання.
.svg)
.svg)
